На п’ятий місяць повномасштабної війни окупанти зосередили майже всі свої сили на повній окупації Луганської області. Вони намагаються просуватися й на Донеччині, але українські військові стримують їхній натиск. Про те, як пройшов п’ятий місяць відкритого вторгнення на сході, читайте далі.
Попри значний спротив ЗСУ окупанти продовжують наступ на Донеччині. На Слов’янському напрямку після кількатижневих боїв росіяни все ж захопили кілька селищ на межі зі Слов’янськом. Тож вже на початку 5-го місяця відкритої війни реактивна артилерія загарбників почала діставати до міста.
Великі зусилля окупанти зосередили на спробах захопити Сіверськ. У липні вони вже декілька разів повідомляли про начебто “взяття міста під свій контроль”, але всі ці заяви були брехнею.
Попри це, як зазначають фахівці у британській розвідці, в разі окупації Сіверська Бахмут стане наступним містом, яке росіяни намагатимуться захопити.
Водночас британські розвідники вважають, що бої за Слов’янськ можуть стати наступною ключовою битвою за Донбас.
Та навіть під постійними обстрілами деякі мешканці області й надалі відмовляються виїжджати з небезпечного регіону. Так, станом на 1 липня у містах та селах на підконтрольній частині Донецької області жили 340 тисяч людей. У порівнянні з цифрою до війни це вп’ятеро менше, але адміністрація області наголошує: до настання холодів на Донеччині має залишитись мінімум людей. Все тому, що через постійні бойові дії та руйнування інфраструктури в регіоні не буде опалення. На засіданні Штабу з підготовки об’єктів ЖКГ до осінньо-зимового періоду йшлося про проблеми з газопостачанням Донеччини та зруйновану газотранспортну інфраструктуру, поновити яку найближчим часом майже неможливо.
4 липня в Донецькій області створили ще 14 військових адміністрацій. Вони з’явилися в більшості міст на підконтрольній частині Донеччини, а ще декілька створили на окупованих територіях.
Військову адміністрацію Бахмута очолив Олексій Рева, який понад 30 років був мером міста. Його колишні обов’язки зараз виконує екссекретарка міськради Ганна Петриєнко-Полухіна.
Сам Бахмут окупанти активно обстрілювали упродовж всього 5-го місяця війни. Під їхнім прицілом опинився індустріальний коледж, тролейбусний парк, торговельний центр “Україна”, стадіон “Металург”, центральний та “новий” ринки та безліч багатоповерхівок і приватних будинків у місті.
За 5-й місяць війни окупанти змогли дещо посунутися в бік Бахмута, але ЗСУ стримують їх в селах за кілька кілометрів від міста.
Наймасштабніший за наслідками обстріл на Донеччині стався 9 липня. Того дня армія РФ вдарила по житловому кварталу Часів Яра. Кілька ракет влучили у багатоповерховий будинок.
За 5 днів працівники ДСНС змогли врятувати 9 мешканців будинку, які опинилися під його руїнами. Ще 48 людей витягли з-під завалів вже мертвими. Серед загиблих — 9-річний хлопчик.
5-й місяць війни для Луганщини став одним із найтяжчих від початку повномасштабної війни. Окупанти зосередили на цьому напрямку багато своїх сил та захопити майже всю територію області.
24 червня стало відомо, що українським військовим віддали наказ відійти від Сєвєродонецька.
“На жаль, так, доведеться відводити наших хлопців. <…> Було ухвалене таке рішення, щоб наші захисники, які там знаходяться (різні роди військ — це й солдати Збройних сил України, й Нацгвардія), — вони отримали вже команду відходити на нові позиції, до нових укріплених районів. І звідти вже повноцінно вести бойові дії та шкодити ворогу”, — повідомив тоді очільник Луганської ОВА Сергій Гайдай.
Сам Сєвєродонецьк, за словами Гайдая, зруйнований майже вщент: знищена вся критична інфраструктура, пошкоджені 90% міста, а 80% житлових будинків не підлягають відновленню.
Одразу після закріплення в Сєвєродонецьку окупанти почали наступати на сусідній Лисичанськ. По місту стали гатити ще потужніше. Так, з гвинтокрилів росіяни вгатили по мосту в Лисичанську, яким в місто доставляли гуманітарну допомогу та ліки.
До кінця червня окупанти продовжили спроби оточити Лисичанськ. Бої точилися у прилеглих Вовчоярівці та Золотарівці на адміністративному кордоні Луганської області.
2 липня у ЗМІ окупантів почали з’являтися повідомлення, що Лисичанськ начебто повністю перейшов під контроль росіян. Офіційних підтверджень або спростувань від української влади на той момент не було.
Вже наступного дня, 3 липня міністр оборони країни-агресорки Сергій Шойгу відзвітував Путіну про начебто повне “звільнення ЛНР” — окупацію всієї Луганщини.
Ввечері 3 липня у командуванні української армії все ж визнали відступ від Лисичанська після важких боїв за місто.
“В умовах кратної переваги російських окупаційних військ в артилерії, авіації, реактивних системах залпового вогню, боєприпасах та особовому складі продовження оборони міста призвело б до фатальних наслідків. Задля збереження життя українських захисників було прийнято рішення про відхід”, — повідомили у генштабу ЗСУ.
Але попри заяви російського міністра Шойгу, окупанти не змогли повністю окупувати Луганську область до кінця 5-го місяця великої війни. Українські військові не дають окупантам просунутися в районі Білогорівки та Верхньокам’янки — ці два села залишаються підконтрольними Україні. Крім того, росіяни не полишають наміру вийти на трасу “Лисичанськ — Бахмут”, але поки що їм це не вдається. Саме цією дорогою загарбники планують сунути на Бахмут, зазначає голова Луганської ОВА Сергій Гайдай.
Підриви російських складів на окупованих територіях
На 5-й місяць відкритого російського вторгнення суттєво побільшало вибухів на складах з боєприпасами, розташованих у т.з. “ЛДНР”. Це стало можливим завдяки постачанню Україні американської високоточної зброї — РСЗВ “HIMARS”.
Наприклад, 4 липня українським військовим вдалося знищити великий склад боєприпасів загарбників у тимчасово окупованому Сніжному, що на Донеччині. Вже за декілька днів такий самий склад палав в окупованому Шахтарську. А ніч на 13 липня пожежу та вибухи спостерігали під Луганськом. Самі окупанти повідомляли, що ЗСУ завдали удару по базі ППО під містом. Подібна серія вибухів баз окупантів прокотилася всією окупованою частиною України.
На початку липня президент країни-агресорки заявив, що Росія “нічого серйозного в Україні ще не починала”. Українські та західні експерти ж навпаки вважають, що РФ кинула майже всі можливі сили на війну проти України. Журналісти Вільного радіо проаналізували дані з різних джерел та співставили втрати Росії з її загальною військовою міццю. Які цифри вийшли — читайте в матеріалі за посиланням.
Читайте також: